Фільм «Москва сльозам не вірить» — лідер радянського прокату 1980 року. У той рік його подивилося 90 млн чоловік. Читачі журналу «Радянський екран» назвали стрічку кращою кінокартиною року. В СРСР це було чи не престижніше, ніж отримати «Оскар». До речі, фільм Володимира Меньшова і його отримав.
Ми в Pro-vse.pp.ua готові нескінченно переглядати цей шедевр радянської кінематографії, але вирішили копнути глибше і з’ясувати, як проходили зйомки і що залишилося за кадром.
Кінокритики зустріли картину без особливого ентузіазму, сприйнявши її як банальну мелодраму
Після виходу картини на екран її творці спочатку отримали досить холодні і навіть образливі відгуки як про дешевій мелодрамі, що експлуатує ниці почуття глядачів. Премія «Оскар» і касовий успіх фільму стали повною несподіванкою для кінематографічного керівництва і критиків.
Незлюбили картину і на худраді «Мосфільму»
Режисерові пред’явили список претензій, особливо це стосувалося відвертих сцен. Фільм врятував від заборони до виходу на великий екран приватний показ керівництва КПРС, де сам Леонід Брежнєв прийшов від стрічки в захват.
Володимир Меньшов та команда творців не поїхали на церемонію вручення «Оскара»
Режисер в той час був «невиїзним» і відправитися в Америку не міг в принципі. Про те, що він отримав премію Американської академії кіномистецтв і наук, Меньшов дізнався з програми «Час» 1 квітня і вирішив, що це жарт.
Замість нього отримував золоту статуетку аташе з питань культури посольства СРСР у США. Американці підміни не помітили, і досі фотографії з церемонії 1981 року із зображенням аташе з «Оскаром» підписані як «Володимир Меньшов». Статуетку, яка багато років зберігалася в «Держкіно», в результаті все ж віддали режисерові, але це сталося тільки в 1989 році.
На роль Гоші пробувалися багато акторів, але Меньшов ні в одному з них не побачив інтелігентного слюсаря
Подивившись фільм «дорога моя людина», директор картини вирішив запросити Олексія Баталова, який прийняв пропозицію без ентузіазму: сценарій його не вразив, образом героя він не перейнявся. Після прем’єри же Гоша став візитною карткою Баталова і об’єктом обожнювання глядачок кількох поколінь.
Не всі актори були задоволені своїми ролями
Рязанової її тиха Тося подобалася, а ось Ірина Муравйова обурювалася, побачивши свою Людмилу в готовому фільмі, і говорила: «Груба, неотесана, місцями вульгарна. Все, що я ненавиділа в житті і в людях, вилізло на екран».
Спочатку фільм був на годину довше
Майже цілком прибрали любовні сцени Віри Алентової і Олега Табакова, а також скоротили розмова Гоші і Миколи, який в оригіналі виглядав так:
«- Що відбувається в світі?
— Стабільності немає. Терористи знову захопили літак компанії „Ейр Франс“».
Але щоб уникнути міжнародних проблем назва авіакомпанії прибрали. За сценарієм Гоша і Коля на все горло виспівують «По Дону гуляє козак молодий», а у фільмі вони скромно обробляють таранку.
«Держкіно» заборонило показувати хокеїста Гуріна опустившимся п’яницею
Більше акторові Олександру Фатюшину, що зіграв Гуріна, було шкода останньої вирізаною сцени: ближче до кінця фільму всі зібралися на дачі. І тут повинен був з’явитися п’яний Гурін з товаришем по чарці.
Тренер починає сперечатися зі своєю колишньою дружиною Людмилою через 3 рублів, його друг обурюється: “як Ти з ним розмовляєш? Це Гурін, я на його матчах виріс як особистість!” Але таку кінцівку керівники “Держкіно” не схвалили: “Ні, зав’язав значить зав’язав. Гравець збірної, нехай і колишній, не може опуститися”.
Історія Катерини — історія сценариста Валентина Черних
В основу фільму ліг сценарій «Двічі солгавшая» Валентина Черних, який був ним написаний за 19 днів для конкурсу сценаріїв про Москві. Сценарист хотів розповісти про комплексі немосквича, яким страждав і сам.
Після переїзду в столицю він важко адаптувався, та ще й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, у якої була своя квартира і прописка, в той час як він був студентом і жив у гуртожитку. Головний герой — жінка, тому що Чорних розумів, що саме жіноча фігура зможе висловити всю драму відбувається.
Олексій Баталов з-за сцени бійки опинився в лікарні
Ролі хуліганів виконували справжні спортсмени-самбісти. Один з них не розрахував силу удару і випадково пошкодив Баталова кадик.
Віри Алентової не сподобався сценарій
Актриса, прочитавши сценарій, сказала: «Ну і мура». Але на проби все ж прийшла і гідно їх відіграла. На момент зйомок фільму Віри Алентової було 37 років. Їй належало зіграти свою героїню в юності, а потім вже у зрілому віці — два десятиліття тому.
Художниця по костюмах Жанна Мелконян ввела новий тренд — носити шкарпетки з черевиками
Взуття 1958 року, яку знайшли для зйомок, була в поганому стані — шкіра загрубіла і погнувся. Щоб туфлі не натирали ноги актрисам, Жанна запропонувала вдягти їм білі шкарпетки. В Америці ця деталь справила фурор, в газетах писали: «Росіяни ввели моду на білі шкарпетки!»
Фатюшин повернув Муравйової 3 рубля через 20 років
Ірина Муравйова на святкуванні ювілею фільму «Москва сльозам не вірить».
«У фільмі „Москва сльозам не вірить“, пам’ятаєте, його герой у моєї героїні останні 3 рубля випросив на пляшку. А через 20 років після виходу фільму він мені подарунок зробив: знайшов троячку тієї, старої, купюрою, запечатав в конверт і передав зі словами: „Ось, я тобі з тих пір повинен!“ Ця трійка у мене і зараз зберігається».
Ірина Муравйова
Любителям збирати кіноляпи поживитися тут практично нічим. Але дещо ми все-таки помітили
- Дочка Катерини Олександра начебто слухає магнітофон в навушниках, але чітко видно, що шнур від них не підключений. Так як у цієї моделі роз’єм спереду.
- Килим зі стіни коханця Каті відіграє також роль пледа на пікніку.
- Сцену в електричці склеювали з-за того, що знімали шматками. Це помітно по сумці — спочатку вона закрита, а при зміні кадру з неї визирає хустку.
- Коли подруги заходять в будівлю, де знаходиться квартира професора, то можна звернути увагу, що на ногах у героїні Ірини Муравйової білі туфлі, однак у приміщенні вони раптом перетворюються на чорні.
А як ви ставитеся до цього фільму?
“Москва сльозам не вірить” / Кіноконцерн “Мосфільм”
