Аблютофобия: чому виникає страх митися? Симптоми, діагностика та лікування

Водні процедури, купання, душ, басейн доставляють задоволення і сприяють розслабленню. Так думає переважна більшість людей на планеті. Є і ті, у кого перспектива опинитися у воді або просто намочиться вселяє жах. Аблютофобия – це боязнь митися, купатися, контактувати з водою.

Назва психічного розладу походить від латинського ablutio, що в перекладі означає «умивання». Розлад відноситься до специфічних фобій і проявляється воно в постійному, нав’язливе і непоясненному з точки зору логіки страху перед купанням, умиванням, миттям рук, пранням та іншими гігієнічними процедурами, пов’язаними безпосередньо з застосуванням води. Іноді цій формі страху властива боязнь будь-яких туалетів і ванних кімнат як місць, потенційно небезпечних для фоба.

Даним видом фобії страждав прусський правитель Фрідріх Великий. Монарх так боявся води, що не міг змусити себе вмиватись та приймати ванну. А тому великим штатом слуг доводилося щодня розтирати тіло государя абсолютно сухими рушниками.

Наприклад, на початку минулого століття патологічну боязнь брати участь у водних гігієнічних процедурах лікарі зустрічали значно частіше, особливо в європейських країнах. У деяких це було пов’язано з вихованням, культурою, релігійними віруваннями.

Сьогодні аблютофобия більш властива дітям, ніж дорослим, серед дорослих вона частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Проявів у цієї фобії безліч – одні бояться тільки вмивати обличчя, а інші уникають і обмивання тіла, є аблютофобы, які бояться лише купання, а вмиватися можуть спокійно. Страх з’являється завжди перед тим, як виникає необхідність провести гігієнічні процедури. І тут теж можливі варіанти – одні бояться тільки наповненою ванни, але можуть купатися в душі, а інші – навпаки.

Чи потрібно говорити, що наявність такої фобії суттєво ускладнює життя. Недостатня особиста гігієна підвищує ймовірність виникнення дерматологічних захворювань, а недоглянутість і неприємний запах, які стають помітні оточуючим, відштовхують, і поступово людина залишається в повній ізоляції.

У переважній більшості випадків перший страх перед купанням або умиванням людина відчуває в дитинстві, причому в ранньому періоді його. Викликати його можуть необережні дії батьків, які занадто грубо купають дитину, змушують його купатися насильно, не намагаючись зацікавити в самому процесі іграшками, вмовляннями.

Температура води може бути занадто низькою або занадто високою, а різке потрапляння води у вуха, очі, ніс, заковтування і вдихання води можуть стати супутніми факторами, на основі яких дитина вперше відчуває панічний страх. Після цього поняття «вода» і «небезпеку» для нього існують тільки разом як взаємопов’язані.

Іноді причина страху криється не в самій воді і її впливі, а в інших страхи, які людина могла випробувати під час водних процедур. Зверніть увагу, що умиваючись, ми завжди заплющує. Якщо в цей момент дитини злякає гучний звук, стрибнувши раптово на шию кішка або щось ще, цілком можливо, що складеться неправильне емоційний зв’язок між процесом вмивання і небезпекою. Перед умиванням в цьому випадку завжди буде виникати недобре передчуття, що має щось небезпечне, страшне.

Іноді дітей лякає пральна машина під час роботи. Наприклад, машина зламалася, і вода затопила квартиру, сусідів, удар струмом від пральної машини, попадання в барабан машинки кошеня, хом’яка, щеня і його подальша загибель. Діти дуже вразливі, вони можуть дуже швидко зв’язати воду, прання, миття і смертельну небезпеку.

На психіку дитини або навіть підлітка може вплинути перегляд трилерів і фільмів жахів. Це факт – після прем’єри фільму «Психо», в якому напади відбувалися у ванній кімнаті, в усьому світі був відзначений психіатрами сплеск кількості хворих аблютофобией.

Аблютофоба виявити неважко. Він старанно уникає того, що вселяє йому страх – миття, миття, прання вручну, купання в басейні, ванні, душовій кабіні. Страх у аблютофоба викликає не лише сам контакт з водою, але й навіть просто думки про те, що не завадило б прийняти душ або вмитися. У важких випадках страх проявляється панічною атакою.

У людини виникає сильна тривога, неспокій, він стає дратівливим, тривога незмінно зростає. Він не може позбавитися від думки, що попереду – небезпека, при цьому він чудово розуміє на раціональному рівні, що ніякої небезпеки умивання не несе, але впоратися зі своєю боязню не може.

У тяжких випадках людина впадає в ступор або тікає, у нього підвищується частота серцебиття, відбуваються скачки артеріального тиску, різко розширюються зіниці. Може охопити нудота. Поведінка стає непідконтрольною.

Яскраво проявляється аблютофобия у дітей. Вони можуть несподівано закотити істерику перед купанням, і причини цієї істерики неочевидні, батьки не можуть зрозуміти, що змусило дитину кататися по підлозі й несамовито кричати.

Щоб виключити часті напади, аблютофоб, розуміє, що «з ним щось не так», намагається триматися подалі від небезпеки. Якщо фобія проявляється тільки в страху вмивання, він переходить на використання серветок, при митті відмовляється вмивати обличчя. Якщо ж це страх загального характеру, то людина може взагалі не митися, маскуючи природний неприємний запах немитого тіла великою кількістю парфумерії, парфумів, дезодорантів.

Особисте життя буде недовгою і нещасної – жити з аблютофобом погодиться далеко не кожен партнер. Дружити і працювати з ним теж важко. А тому людина буде схильний до депресії, можуть розвинутися обсессии, компульсия, важкі психічні порушення.

Самодопомога навряд чи буде ефективною, адже контролювати прояви власного страху людина не може. І можна скільки завгодно дорікати його, соромити, вимагати піти і помитися, шантажувати, стимулювати і мотивувати. Результат буде незмінним – вся рішучість випаровується, коли він наближається до ванній кімнаті або чує звук води. Тому йому обов’язково потрібна професійна медична допомога.

У цьому допоможе гіпноз, гештальт-терапія. Ефективним методом лікування є когнітивно-поведінкова терапія і метод поступового контрольованого зближення людини з жахливою ситуацією. Іноді є необхідність в одночасному прийомі медикаментів – антидепресантів, седативних засобів. У важких випадках лікування проводять в стаціонарі з прийомом транквілізаторів і антипсихотичних препаратів.

Процес умивання і прийому ванни роблять поступово звичним, легким, не викликає тривоги. При лікуванні, яке може тривати від кількох місяців до року, людині не рекомендується вживати алкоголь, наркотики. Потрібно заручитися підтримкою близьких, які забезпечать хворому максимально спокійні, позбавлені стресів, умови життя.

Швидше досягти терапевтичного ефекту допомагають заняття йогою, медитація, гімнастика, дихальні вправи. Методам релаксації також може навчити психотерапевт, але використовувати їх пацієнт повинен самостійно. Практикується метод поступових обтирань сухим рушником, потім злегка вологим. З кожним наступним разом рушник має менше витискуватися, щоб вологи в ньому залишалося більше. Поступово відбувається звикання до води.

Наступного відео ви познайомитеся з цікавими фактами, що стали причинами розвитку аблютофобии у деяких людей.