Якщо ви відчуваєте щиру любов до своєї професії, то часу не скоро вдасться вас зупинити. Живим доказом цього твердження є Алла Іллівна Левушкина — практикуючий хірург-проктолог з Рязані, якій у травні 2019 року виповнилося 92 роки.
Колектив Pro-vse.pp.ua захоплюється працьовитістю людини в такому поважному віці і хоче, щоб ви розділили наші враження від історії життя по-справжньому легендарної жінки.
Алла Іллівна народилася 5 травня 1927 року в Рязані в сім’ї вчительки і лісника. З усіх родичів лише її тітка була терапевтом, але не вона прищепила дівчинці любов до медицини. Так і з’явилася ця пристрасть не відразу. У свої юні роки Алла мріяла стати геологом. Її вабила романтика походів і можливість постійно долати труднощі. Але все змінилося після прочитання однієї книги:
«Я прочитала „Записки лікаря“ Вікентія Вересаєва. І так мене це захопило, що я вирішила, що стану лікарем. Адже лікар — професія, теж пов’язана з подоланням: хвороби пацієнтів, власна втому, потрібно постійно вчитися новому…»
Алла Іллівна Левушкина
Важкі роки війни та післявоєнного періоду не вплинули на бажання майбутнього хірурга. Закінчивши школу в переможному 1945-му, Алла Іллівна вирушила надходити в московський медичний. Але там чекало розчарування: в університет брали тільки столичних студентів. Щоб не втрачати часу, дівчина вступила до педагогічного інституту, але через рік знову повернулася до Москви. Допомогли з пропискою.
Час навчання Алла Іллівна згадує з теплотою:
«Знаєте, а я любила той час. У перші повоєнні роки було дуже голодно. Ми, студенти, ледве животіли. А вже через два роки все налагодилося. Нам хліба не вистачало, а тут вже і тістечка з’явилися. Ми, молоді дівчата, любили себе ними балувати. Хуліганили, їздили на трамваї зайцем, а зекономлені гроші на солодощі витрачали. Нас ловили контролери і вели до міліції. А там дорікали: «Ну що, знову гроші на тістечка спустили? А ну марш додому займатися!»
Алла Іллівна Левушкина
На 3-му курсі дівчині представилася можливість асистувати знаменитого хірурга Борису Петровському, який в майбутньому стане міністром охорони здоров’я СРСР. Мініатюрною студентці довелося взяти табуретку, щоб дістати до операційного столу. З підставкою вона працює донині. Колеги жартома називають пристосування Алли Іллівни «каретою», не упускаючи можливості сказати перед операцією: «Карету подано!»
Після закінчення вишу Алла Іллівна 3 роки пропрацювала в Туві. Робота в глибинці манила її своєю складністю. Але потім вона все одно повернулася в Рязань. І розпочала роботу в санітарній авіації, за допомогою якої вирішували проблеми з нестачею лікарів у віддалених поселеннях. Алла Іллівна вдячна того часу за багатий досвід: операції були складні, і працювати іноді доводилося навіть в полях і стайнях. А одного разу їй і зовсім довелося прориватися до хворому через зграю вовків.
«Літак кружляв над полем, але не сідав. Виявилося, пілот побачив зграю вовків. А навколо — пустка, ну як сісти? „Не можу ж я вас, доктор, на вовків висадити!“ — кричав пілот. Я сказала: „Садіть літак! Ніхто мене не зачепить!“ Довелося льотчику підкоритися, адже хворий чекає, термінова операція! Ми сіли, а там вже і санітарна машина під’їхала. Я не боюся волков. Вони ніколи перші не кинуться. Взагалі мені завжди навіть шкода вовків, даремно їх ображають».
Алла Іллівна Левушкина
Після суворої «школи молодого медика» Аллі Іллівні запропонували пройти курс хірурга-проктолога. Ніхто більше не хотів, спеціальність для радянського часу нова. «Ти і за зростом як раз підходиш», — жартували колеги. Через 4 місяці вона стала єдиним фахівцем регіону в цій області і працює за профілем вже понад 67 років. Завдяки Аллі Іллівні та її колезі було відкрито перше проктологічне відділення в одній з клінік Рязані.
Сьогодні Алла Іллівна — справжня легенда лікарні, адже за її плечима вже більше 10 тис. операцій. Ця тендітна жінка їздить на роботу на таксі (каже, заслужила, і ми з нею повністю згодні) і дуже повільно пересувається по лікарні. Але твердості її розуму і рук можуть позаздрити і молоді колеги. Тому вже на початку робочого дня біля її кабінету можна побачити чималу чергу з пацієнтів. А у тих, хто потрапляє до неї на консультацію вперше, всі переживання, пов’язані з віком лікаря, йдуть у перші хвилини огляду.
І за всім стандартам клятви Гіппократа на чолі своєї професії Алла Іллівна звикла ставити життя пацієнта. Часто вона бралася за важкі випадки, працювати з якими відмовлялися її колеги. В результаті однієї з таких складних операцій вдалося врятувати життя пацієнтки, яка потім народила 2 дітей.
Алла Іллівна живе своєю професією, і саме робота надає їй сили.
«Я як скаковий кінь: йду в лікарню — ледве ноги волочу, але, як тільки входжу в операційну, відразу перетворююся, отримую заряд енергії. Під час операції взагалі не втомлююся».
Алла Іллівна Левушкина
І таке працьовитість винагороджується: в 2014 році Алла Іллівна була удостоєна всеросійської премії «Покликання» в номінації «За вірність професії». Але головною нагородою лікар Левушкина як і раніше вважає здорових пацієнтів.
«Треба любити справу, якою займаєшся. А ще треба любити людей. Хоча я завжди вважала, що мені більше подобаються тварини. Але хворих своїх я люблю. Всіх».
Алла Іллівна Левушкина
А кого ви можете назвати своїм прикладом працьовитості?
