Нещодавно в російський прокат вийшов фільм «Арахісовий сокіл», в якому одну з головних ролей виконав актор із синдромом Дауна. За іронією долі сюжет кінострічки перекликається з реальним життям Зака Готтсагена. Він, як і герой фільму, наполегливо домагався своєї мрії. Ще будучи дитиною, Зак мріяв стати актором, і шлях його був непростим, так як йому не раз доводилось чути відмови. Але він не зневірився і наполегливо йшов до своєї мети, ставши в результаті першою людиною з синдромом Дауна, що надійшли в Школу мистецтв Дрейфуса.
Йти до своєї мрії — справа нелегка, особливо коли в тебе ніхто не вірить. Ми в Pro-vse.pp.ua простежили творчий шлях Зака — від шкільних до серйозних ролей і характерних у кіно.
Перші зйомки для Зака пройшли в момент його появи на світло
В життя Зака Готтсагена відбувалося багато знакових речей. Навіть його поява на світ виявився не зовсім таким, як у інших. Сам процес, звичайно, нічим не відрізнявся, крім того, що це були його перші зйомки в житті. Це був навчальний фільм по пологах, де Зак виступив головною зіркою. Але незабаром після народження лікарі поставили йому діагноз — синдром Дауна. Його матері лікарі сказали, що він ніколи не зможе ходити, розмовляти і буде «овочем». А також попередили, що в спеціальній установі йому буде краще. На що Шеллі Готтсаген відповіла лікарям: «Спасибі, я вегетаріанка, і я візьму свій „овоч“ з собою».
Всупереч прогнозам лікарів, хлопчик не тільки пішов і заговорив, але і почав грати невеликі ролі в дитячих виставах. Саме в дитинстві в Зака з’явилося тверде бажання — стати актором.
Єдина людина з синдромом Дауна, який отримав театральну освіту
Зак зі своєю мамою Шеллі Готтсаген.
Зак був першою дитиною з синдромом Дауна в Палм-Біч, який став вчитися в школі. Але все було не надто радісно, так як в навчальному закладі на здібності хлопчика не звертали уваги і розвивати їх не збиралися, а потім і зовсім стали відмовляти у ролях у шкільних виставах. Також його не хотіли брати в Школу мистецтв Дрейфуса в Палм-Біч. Але його мама не залишила цей факт без належної уваги і подала позов про те, що її синові не можуть відмовити у навчанні через інвалідності.
Суд встав на сторону Шеллі, після чого Зака взяли в навчальний заклад, де він став першою людиною з синдромом Дауна, якому вдалося туди потрапити. А в 2004 році він закінчив школу за спеціальністю «театр». І з тих пір всі думки Готтсагена були присвячені кар’єру в кіно. Він наполегливо йшов до своєї мети і після навчання грав у театрі Art4All Florida, викладав акторську майстерність і танці у місцевому єврейському общинному центрі. Всупереч розхожій думці про те, що люди з синдромом Дауна несамостійні і неорганізовані, Зак вже 12 років (хлопцю зараз 35) живе окремо від мами, у своїй власній квартирі.
Випадок, який змінив кінокар’єру Зака
Тайлер Нільсон, Зак Готтсаген, Шайа Лабаф і Майкл Шварц.
У 2014 році Зак зіграв у знаковому для своєї кар’єри в документальному фільмі «Куленепробивний», який був показаний в таборі для акторів з особливостями. Готтсаген представляв кінострічку і привернув увагу двох режисерів — Тайлера Нільсона і Майкла Шварца. Вони настільки перейнялися історією Зака, його життєлюбством, добротою, талантом і нестримним прагненням зіграти в художньому фільмі, що пообіцяли Заку у що б то не стало написати сценарій, головна роль в якому буде віддана саме йому.
Труднощі «Арахісового сокола»
У фільму був небанальний сюжет і актор з особливостями в головній ролі. Неважко здогадатися, що з фінансуванням проекту виникли складності. Один з режисерів розповідав, що їм пропонували виділити кошти з тією умовою, що головну роль виконає «нормальний» актор, а не Зак. Але Нільсон і Шварц були непохитні і не відмовилися від своєї ідеї. У підсумку в їх проект вклали гроші продюсери, які поважають нестандартні фільми, такі як «Маленька міс Щастя» і «Небраска». Бюджет у фільму невеликий, всього $ 6,5 млн, але він вже зміг зібрати $ 17 млн. У російському прокаті стрічка з’явилася в кінці жовтня, і її збори склали близько $ 111 тисяч.
У фільмі Зак грав з іменитими акторами
Крім Зака, головні ролі у фільмі виконали Дакота Джонсон і Шайа Лабаф. Режисери фільму кажуть, що Готтсаген нітрохи не поступався своїм професійним колегам, а Лабаф навіть подякував Зака за те, що він повернув йому любов до кіно.До речі, всі трюки Зак виконував сам, так як вважав, що інакше не вийде передати достовірність сцени. Кінокритики відзначають у першу чергу хорошу гру Зака. Сам актор сподівається, що його приклад надихне інших людей з синдромом Дауна не боятися, а діяти і йти за своєю мрією. У фільмі Зак вимовляє таку фразу: «Друзі — це сім’я, яку ми вибираємо», і така сім’я повинна бути у кожної людини, незалежно від того, що він може відрізнятися від більшості оточуючих.
Найвірніші критики — це глядачі, і ось що вони думають
Ми вирішили не переказувати вам сюжет фільму, просто почитайте, що про нього думають глядачі, які його вже подивилися. Але від себе хочемо додати, що фільми, де головні ролі грають актори з синдромом Дауна, дарують насамперед надію батькам таких дітей на те, що все може бути по-іншому. А також допомагають нам подивитися на цих людей під іншим кутом.
А ви вже встигли подивитися фільм «Арахісовий сокіл»?
