Кожен з нас у спілкуванні хотів би справляти враження впевненої в собі людини, до думки якого прислухаються, що, однак, виходить далеко не завжди. Автор і психолог Віктор Шейнов написав товстенну книгу, присвячену методам переконання, а ми в Pro-vse.pp.ua відібрали з неї 14 кращих рекомендацій, слідуючи яким ви зможете майстерно вибудовувати розмова навіть з самим важким співрозмовником.
Не кількість аргументів вирішує справу, а їх сила і черговість. До того ж один і той же аргумент для різних людей може бути і сильним, і слабким, тому спробуйте встати на місце цієї людини і обміркуйте, як все це виглядає з його позиції.
Вчені довели, що коли людина чує «ні», в його кров надходить гормон норадреналін, налаштовує на боротьбу. Навпаки, слово «так» приводить до виділення «гормонів задоволення» — ендорфінів. Одержавши дві порції «гормонів задоволення», співрозмовнику психологічно легше погодитися, ніж вступати в сутичку.
«Ніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції», — говорив великий Паскаль. Запропонуйте таке рішення, яке дозволить убеждаемому з честю вийти зі скрутного становища і підносить його у власних очах. Це і допоможе йому прийняти вашу точку зору!
Стереотипи все так само живуть у наших головах, тому не варто з’являтися в рваних джинсах в залі суду або кабінеті великого начальника. А при вирішенні складного справи не бійтеся попросити шановного людини замовити за вас слівце або хоча б пошліться на думку авторитету.
«Прохач: Мені дуже потрібна ваша сприяння…»
Начальник: «А ви ж, здається, вже просили у нас допомоги?»
Прохач: «Так, багато разів».
Начальник: «Ну ось тоді і вистачить з вас».
Цей приклад показує, що є невірні фрази, після яких і сказати нічого. Також варто перестати вибачатися без належних підстав, проявляти невпевненість і самоприниження.
Вказівка на помилку чи неправоту співрозмовника погано впливає на його імідж, а отже, сприймається болісно і провокує конфлікт. Якщо все-таки вказати на промах необхідно, скажіть це так, щоб для людини не було принизливо з вами погодитися.
Тому не забудьте перед розмовою подбати про зовнішньому вигляді та приємні манери, а під час бесіди навчіться слухати і виражати повагу до співрозмовника. Грамотна мова навіть не обговорюється.
Кожен з нас із задоволенням слухає те, що узгоджується з його поглядами, і навпаки, ми дратуємося, коли чутне суперечить усталеним у нас думку. Перше робить мовця приємним співрозмовником, друге — неприємним, тому знайдіть хоча б якусь дрібницю, яка вас зближує.
Постарайтеся вловити емоційний стан іншої людини, співпереживати йому — таким чином ви будете набагато краще представляти хід думок вашого співрозмовника.
Це випливає з попередніх правил і надасть величезну допомогу: при аналізі спорів з’ясовується, що багато з них розпалюються тільки тому, що сперечаються говорять про різні речі, але не розуміють цього.
Забудьте про гордовитості, грубості, глузуванні, вихваляння, а також не нав’язуйте рад і не перебивайте співрозмовника.
Часто ми говоримо однаковими словами, маючи на увазі зовсім різне. Тому щоб уникнути непорозумінь, не соромтеся задавати питання типу «Що ви маєте на увазі?» і узагальнювати почуте такими фразами, як «Іншими словами, ви вважаєте…»
Ми не знаємо, що насправді думає слухач з приводу наших слів, тому найвірніший шлях — відстежувати тілесну реакцію людини. Крім того, ми самі буваємо непереконливі, якщо наші жести і пози не відповідають вимовною словами, тому варто спрямовувати увагу і на своє тіло.
Можливість задовольнити якусь потребу співрозмовника сама собою є найсильнішим аргументом, тому має сенс делікатно і вчасно звернути на це його увагу.
І ще кілька маленьких порад:
Будьте небагатослівні. Пам’ятайте і використовуйте ключові слова співрозмовника. Не бійтесь погоджуватися з опонентом. Запитуйте, а не стверджуйте. Не доводьте очевидне.
І пам’ятайте: механічне, бездумне використання правил тільки руйнує спілкування. Ще Петро Великий в одному зі своїх знаменитих указів застерігав: «Не тримайся статуту аки стінки. В кожному випадку треба і прикласти голову».
